Перша поїздка була досить важкою у багатьох аспектах : довга та тяжка дорога, відсутність досвіду. Але найважче було в емоційному плані, коли ми побачили наслідки війни на власні очі.
Заїхавши до Бородянки отримали від місцевих пораду стати біля школи. Вже коли безпосередньо роздавали гарячу їжу, багато чули про те, що до сіл далі Бородянки особливо не їздили. Порадившись та врахувавши, те, що не одні ми приїхали з допомогою, вирішили їхати в Галинки.
Весь той затрачений час та докладені зусилля навіть на мізерну частку не коштують тих посмішок на обличчях людей, їхньої вдячності не стільки за те, що привезли необхідні речі та їжу, а за те, що просто приїхали до них.
Ця поїздка нас змінила, змусила переосмислити життєві цінності і розпалила бажання й надалі займатися цією справою.
